Як вчителям підтримати дитину з особливими освітніми потребами
Діти з особливими освітніми потребами (ООП), як і всі інші діти, повинні навчатися та отримувати психолого-педагогічні послуги в навчальних закладах.
Педагогам важливо розуміти, що рівень обробки інформації та швидкість реакцій дітей з особливими освітніми потребами можуть бути іншими, зокрема через наявні них освітні труднощі. Діти з ООП можуть не розуміти значення подій, які відбуваються, важко сприймати інформацію про обставини, в яких перебувають, особливо якщо ці обставини швидко змінюються. Проте діти завжди відчувають і реагують на емоційну складову ситуації.
Поради педагогічним працівникам у роботі з дітьми з ООП:
- систематично і усвідомлено проводити тренування для дитини (із встановленням причинно-наслідкових зв’язків): як діяти під час надзвичайної ситуації, пояснювати Чому це відбувається; Чому важливо готуватися; Як важливо себе поводити; Чому варто не боятися, а робити те, чого вже навчилися під час тренувань;
- говорити з дитиною про її страхи і переживання: «Боятися в такій ситуації це нормально», «Я з тобою, поряд», «Я завжди тобі допоможу»;
- розуміти, що коли дитина з ООП проявляє складну поведінку, – це сигнал дорослому, що вона потребує уваги, піклування та розуміння;
- проводити на уроках психологічні активності, ігри. Гра захищає дитину від складної для розуміння дійсності та водночас дає простір для проживання і опанування реальності.
Навчаючи дітей з ООП, педагогам важливо забезпечити для дітей:
- диференціацію – врахування можливостей і сильних сторін дитини;
- індивідуальний підхід – врахування індивідуальних особливостей дитини та наявність певного типу освітніх труднощів;
- гнучкість – навчання дитини у зручному темпі з урахуванням адаптацій / модифікацій освітнього процесу.
Педагогам варто звертати увагу на прояви певних ознак і симптомів, які можуть виникати у дітей після кризових подій, наприклад:
- безсилля і пасивність, відсутність звичайних емоційних реакцій;
- підвищена збудливість і незібраність, розфокусованість;
- неуважність; наявність нічних кошмарів і інших порушень сну;
- злість, страх розлуки й «чіпляння» за близьку людину;
- регресивні симптоми (наприклад, нічний енурез, втрата дару мови, рухових навичок);
Якщо ці симптоми чи стани часто повторюються і турбують батьків / педагогів, то варто провести комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини для визначення причин цих симптомів та надання допомоги. Таке оцінювання проводять фахівці інклюзивно-ресурсних центрів.
