Історія школи

У  вересні 2020 року Хотінській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів  Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області виповнилося 115 років.

   Розпочалася славетна історія школи  ще в далекому 1905 році, коли за згодою сільської

управи земська школа (заснована в 1834 році) була переведена з досить ветхого приміщення в один із  флігелів старовинного архітектурного ансамблю Строганових (споруда ХІХ ст.).

Директором школи для бідних і середнього достатку дітей було призначено  Шестопалова Василя Якимовича. На цій посаді Василь Якимович пробув до 1929 року.

У цей період під його керівництвом на території школи було закладено фруктовий сад, овочеві ділянки, організована пасіка. Тому учні здобували не лише знання з основних наук, а й навички трудової господарської діяльності.

 Уже в 1923 році Хотінська початкова школа  була перетворена на семирічну. У ній  навчалося 319 учнів, а навчали їх 11 висококваліфікованих спеціалістів із різних предметів.

З 1929 по 1935 роки директором семирічки було призначено Коробова Василя Андрійовича.

У 1935 році школа в Хотіні набуває статус середньої. У ній навчалося 516 учнів. Колектив учителів очолювала Шимко Юлія Василівна. 

Керівники та педагоги дбали про поповнення матеріальної бази навчального закладу, удосконалення освітнього, виховного процесу, проводили значну позакласну роботу. Школа упевнено розвивалася.

    Та в 1941 році  в мирне шкільне життя увірвалася війна. Білоколонна красуня-школа була перетворена фашистами на стайню для коней.

    З 17 жовтня 1941 по 1 вересня 1943 року в  Хотіні «господарювала» німецька влада. Під час окупації вона дозволила відкрити в селі дві школи – церковно-парафіяльну та земську. Тогочасний учень  В.О. Зайченко пригадував, що в земській школі дітей навчали Фріда Петрівна Протопопова та Віра Петрівна Шевченко.

   1943  року на заході країни гриміла війна, а в напівзруйнованій школі поступово відновлювалося шкільне життя.  Перші літери учні почали виводити на залишках газет і в зошитах із паперових мішків. Підручники ділили між декількома учнями, а чорнило виготовляли з бузини або соку червоного буряка. Замість парт  посеред уцілілих кімнат стояли великі столи та лава, за якими  на лавах сиділо по 10-12 учнів. Приміщення опалювалися за допомогою печей із металевих бочок, димарі яких  виходили із шибок класних кімнат. Освітлювали класні кімнати гасовими лампами, саморобними ліхтарями або ліхтарями «летюча миша».

   Директором у післявоєнний час було призначено  недавню випускницю школи – учительку української мови та літератури Прийменко Марію Дмитрівну. Саме їй випало організовувати вчителів і батьків організовувати відбудову навчального закладу. І тендітна жінка успішно виконувала це нелегке завдання

  На кінець 1950-х – на початку 1960-х років шкільні приміщення було повністю відновлено, до школи були прибудовані вісім класних кімнат. Школа почала працювати в три зміни. Вона стала однією із найбільших у районі, адже тут здобували освіту молодь із сусідніх сіл: Миколаївки, Писарівки, Кровного, Іволжиного, Кіндратівки,  Ленінського, Золотарівки, Олексіївки та Констянтинівки.

   З 1955  по 1956 рік школу очолив Ткаченко Петро Степанович.

У 1956-1962 роках працював директором Хотінської школи Чанцев Петро Кузьмич. Саме під його керівництвом у 1958 році після прийняття Закону «Про зміцнення зв`язку школи із життям і про подальший  розвиток народної освіти СРСР»  Хотінська школа стала навчатися за восьми - і одинадцятирічними програмами з загальноосвітньою трудовою політехнічною і виробничою практикою.

   У  1950-1960-х роках у педагогічний колектив школи влилися вчителі П.І. Желдубовська, М.К. Гуленко, Л.А. Казбан, В.Я. Коваленко, В.В. Шабаль, К.Г. Дігтярьова, М.Й. Геренко, С.В.Іванов. Їх молодий ентузіазм, професіоналізм, завзяття забезпечували високий рівень підготовки випускників.

  З 1962 по 1971 рік директорами школи були Яценко Микола Павлович, Коваленко Микола митрофанович. Костенко Іван Іванович (1971 - 1972 рр.).

   Під їх керівництвом школа невпинно розвивалася, піднімалася на нові тогочасні рівні обладнання матеріальної бази, удосконалення навчально-виховного процесу.

  Так у 1968-1969 навчальному році у школі навчався 491 учень, працювало 28 висококваліфікованих учителів, було 17 класокомплектів, в основному по дві паралелі, працювало 12 гуртків. У кабінеті фізики (керівник С.В. Іванов) були всі технічні прилади для практичних занять. Кабінет технічних засобів, крім кіноапарату, мав програвач, телевізор, магнітофон, великий набір кіноплівок, діапозитивів. У біологічному кабінеті (керівник А.С. Пригор) знайшов своє місце живий куточок. Обладнання кабінету хімії давало змогу на високому рівні проводити практичні заняття, досліди. Усі педагоги школи невпинно працювали над створенням дидактичних матеріалів, поповнення кабінетів.

  Шкільна бібліотека з 5 218 примірниками книг задовольняла запити учителів та  учнів.

   Значною подією у 1973 році стало введення в експлуатацію відбудованого після руйнації в роки війни корпусу «Б» (так іменували правий флігель архітектурного ансамблю ХІХ ст. Хотінського палацу). До послуг школярів  тут були по-сучасному обладнані спортивна зала, майстерні для трудового навчання з обробки дерева і металу, один із кращих у районі кабінетів обслуговуючої праці, простора їдальня з новітнім обладнанням, хокейна коробка.

  Відкриття корпусу «Б» дозволило перевести процес навчання у школі в одну зміну. А побудований у 70-х роках одноповерховий корпус – виокремити навчання учнів початкової ланки.

  З 1972 року по 1982 рік директором школи  була Сорока Марія Тимофіївна. Завдяки її зусиллям було проведено капітальний ремонт основного корпусу «А», це дозволило створити комфортні, зручні умови для навчально-виховного процесу.

  За часів учителювання А. В. Хомутова  та В. І.Висоцького набуло широкого розмаху фізичне виховання. На території школи до послуг учнів було обладнано стадіон, кілька волейбольних та баскетбольних майданчиків. У зимовий період заливали каток для занять хокеєм, катанням на ковзанах. Спортивно-матеріальна база забезпечувала роботу не лише шкільних секцій, а й заняття спортом молоді селища.

  Значно поліпшено трудове виховання й підготовку  учнів до свідомого оволодіння професіями. Школа поповнювала свій бюджет за рахунок спецкоштів, які накопичувала в результаті допомоги місцевому колгоспу у вирощуванні та збиранні сільськогосподарських культур, у виготовленні торфоперегнійних горщечків для вирощування розсади овочевих культур. Була організована кролеферма, яка теж давала можливість поповнювати спец рахунок. Кошти використовували на придбання новорічних подарунків, культпоходи, проведення позакласних заходів, поїздок учнів до визначних місць тогочасного Радянського Союзу.

  Неухильно дбали про добробут, розвиток школи директори Мартиненко В. Ф., Іванченко С. Г., Литвин О. Д.

  У 1986 році і аж до 2002 року Хотінську школу очолила Мельник Ніна Михайлівна, колишня випускниця цієї  ж школи. (фото)

  У 1987  році  освіта вступила в новий етап свого розвитку, учням надавалася можливість оволодівати конкретними знаннями з природничих, технічних, економічних та суспільно-політичних наук.

  У школі період початкового навчання збільшився до 4-х років, а 8-річний період реорганізовано на 9-річний. У цей час у закладі працювало 47 педагогічних працівників, навчалося 402 учні.

  Важка й відповідальна робота постала перед директором. Ті стіни школи, які витримали майже столітню давність, стали тісними, малопридатними для навчання. Час вимагав іншого – сучасної школи: зі світлими класними кімнатами,обладнаними сучасною навчальною технікою, спортивною та актовою залами, їдальнею.

  Не один рік Ніна Михайлівна ставила питання перед вищим керівництвом району та області про необхідність будівництва нової сучасної школи у селищі. І її старання були не марними, вона змогла витримати на своїх тендітних жіночих плечах нелегку ношу будівництва. У 1996 році нова сучасна школа відчинила вперше двері галасливій хотінській дітворі. 

  За активну роботу в галузі освіти і активну участь у громадському житті селища та району Мельник Н. М. відзначено урядовою нагородою – орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

  Поряд з Ніною Михайлівною завжди була її права рука, завуч з великої літери Коваленко Лариса Іванівна. Лариса Іванівна пропрацювала на посаді заступника директора з виховної роботи 1989 по 1991 рр., з 1991 по 2004 - заступником директора з навчально-виховної роботи. Сьогодні продовжує навчати учнів школи українській мові та літературі.

    У  2002 - 2010 роках школу очолював  Хохлов  Дмитро Федорович. Саме в цей період школа набула нового статусу Хотінська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Сумської районної ради Сумської області в її стінах навчалося більше 300 учнів, яких навчало 32 вчителя.

     Під керівництвом  Хохлова Дмитра Федоровича школа щороку набувала свого неповторного обличчя.  Галерея картин колишнього вчителя школи Клендухова Віктора Миколайовича, фотовиставки: «Сіячі розумного, доброго, вічного», «Випускники школи», живий куточок, тематичні стенди, естетично оформленні коридори, рекреації, класні кімнати – далеко не повний перелік творчої роботи педагогічного колективу на чолі з директором. На території школи з`являється унікальний музей під відкритим небом «Мала батьківщина». Шкільне подвір` я потопало у квітах. Усе це стало предметом гордості не лише учнів та працівників, а й жителів селища. 

На виконання державної програми «Інформатизація загальноосвітніх закладів, комп`ютеризація сільських шкіл» школа була повністю забезпечена новими комп`ютерами – відкрито комп`ютерний клас.

З  2010 по 2020 роки директором Хотінської спеціалізованої школи був Мельник Володимир Миколайович. Він організовує учнів, учителів на всебічний розвиток школярів. До традиційної виховної системи школи додаються унікальні заходи: «Хотінський бал», турніри зимового та літнього туризму, змагання на байдарках тощо. Проводиться значна результативна робота над удосконаленням освітнього процесу, методичної роботи, поповнення матеріальної бази. За керівництва Мельника В. М. у 2017-2018 рр. було зроблено капітальне утеплення школи, замінено покрівлю відповідно до сучасних технологій. Фасади школи приведено до європейських стандартів. Територія школи стала привабливим місцем для проведення селищних свят, місцем відпочинку для  жителів і гостей Хотіні.  

З початком упровадження стандартів НУШ у 2017 році в навчальному закладі для майбутніх першокласників були обладнані сучасні класні кімнати з усім необхідним приладдям для отримання якісних, повноцінних знань. Цього ж року школа отримала статус  - опорна школа Хотінської ОТГ.

У  2020 році розпочато роботу над створення на території школи дендропарку, а в планах було ще й відкрити місцевий зоопарк, сучасний стадіон та ігрові майданчики. І хоча у  2020 році Володимир Миколайович пішов на заслужений відпочинок, та неперервну роботу школи забезпечує її новий керівник, колишня випускниця, учитель хімії та інформатики -     Гученко Людмила Вікторівна. 

У  стінах школи працювали «Кімната хліба», «Світлиця», краєзнавчий музей ім. Геннадія Петрова, постійно діюча виставка робіт учителів та учнів «Кімната дитячої творчості», музей під відкритим небом «Хутір Мала Батьківщина» – це теж плід пошукової роботи, творчої фантазії  всіх учителів школи. Особливо слід відзначити активну участь у створені цих кімнат-музеїв   вчителів Г.П. Гурця, Н.В. Самоквас, Л.І. Мерко, М.І. Литвина, О.Я. Касьянової, Т.О.Грабової, А.В. Федорченко, І.М. Папуші

Ці експонати знайомили відвідувачів з історичним минулим і сьогоденням селища, із героїчними подвигами хотінців у роки  Другої Світової війни та в зоні Антитерористичної операції, з їхнім трудовим та бойовим внеском до скарбниці рідної держави, побутом її мешканців у минулому й тепер.

Ці експонати знайомлять відвідувачів із історичним минулим і сьогоденням селища, із героїчними подвигами хотінців у роки  Другої Світової війни та в зоні Антитерористичної операції, з їхнім трудовим внеском до скарбниці рідної держави, побутом її мешканців у минулому й тепер.

    Коридори, рекреації, сходові клітини, вестибюль набували естетичного вигляду, ставали осередком національного, патріотичного, морально-етичного виховання, фізичного дозвілля. Роботи вихованців гуртків, фотовиставка випускників та працівників школи, куточки музичних інструментів, «Слово барвінкове», «Слово кольорове», «Герої-земляки», «Уродженці Сумщини» надавали школі особливого, неповторного вигляду, привертали увагу учнів, батьків, гостей нашого закладу. Багато можна було відкрити для себе не тільки в навчальних кабінетах і коридорах школи, а й у новому мультимедійному центрі, що знаходився в читацькій залі бібліотеки. 

До послуг учнів у школі діють 11 гуртків, спортивна та актова зали, медичний кабінет, за сучасними вимогами відремонтована їдальня.

Колектив учителів постійно працював над підвищенням фахової майстерності та методичного рівня, вивчав, упроваджував в практику своєї роботи педагогічні інновації, передовий педагогічний досвід.

Педагогічний колектив на 2020 рік – це 26 творчих, відданих роботі з дітьми вчителів.

У цей час у школі працює вчитель-методист Касьянова Ольга Яківна.

6 учителів мають педагогічне звання «старший учитель»: Коваленко Лариса Іванівна, Ткаченко Олена Володимирівна, Папуша Ірина Миколаївна, Панова Світлана Іванівна, Гученко Людмила Вікторівна, Іванченко Світлана Володимирівна.

Десять учителів мають вищу категорію: Коваленко Лариса Іванівна, Ткаченко Олена Володимирівна,  Панова Світлана Іванівна, Гученко Людмила Вікторівна, Іванченко Світлана Володимирівна, Шабаль Наталія Олександрівна, Іщенко Ірина Вікторівна, Коротенко Ірина Василівна, Іванченко Світлана Володимирівна, Касьянова Ольга Яківна.

Сім учителів мають І категорію: Пономаренко Олеся Олегівна, Папуша Ірина Миколаївна, Грабова Тетяна Олександрівна, Бучна Наталія Вікторівна, Шабло Юлія Павлівна, Криницька Ірина Борисівна, Ковчун Любов Петрівна.

Сім учителів  ІІ категорію: Калина Тетяна Григорівна, Бучна Ольга Петрівна,  Бучко Наталія Миколаївна, Герман Марина Володимирівна, Тарануха Ольга Федорівна, Полякова Вікторія Сергіївна, Очкаленко Ілона Геннадіївна. один учитель має категорію «спеціаліст» - Сусловець Ірина Сергіївна.

П’ятьох педагогів нагороджено знаком «Відмінник освіти України»: Коваленко Л.І., Панову С.І., Семих З. М., Гученко Л.В., Касьянову О.Я.

Учителі школи брали і беруть активну участь у конкурсах «Учитель  року» і ставали їх переможцями та лауреатами.

Серед вихованців школи  щороку були переможці та призери районного та обласного туру олімпіад з основних наук, районного та обласного туру Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика, мовно-літературного конкурсу ім. Т.Г. Шевченка та багатьох інших конкурсів.

Серед випускників школи немало учнів, нагороджених Золотими та Срібними медалями за успіхи у навчанні.

Проводилася цілеспрямована робота з розвитку дитячих обдарувань. Творчо працювала в цьому напрямку Л.І. Коваленко. Вона була керівником літературного гуртка, її гуртківці були постійними лауреатами та  переможцями Всеукраїнського конкурсу «Проба пера». Творчо з обдарованими дітьми працювали учитель української мови та літератури І.В. Коротенко, учитель зарубіжної літератури О.Я. Касьянова, учителька біології С.А. Тверезовська, учитель хімії Л.В. Гученко, учителі математики С.В. Іванченко, І.Б. Криницька, учитель історії та правознавства І.М. Папуша.

Учителі початкової ланки І.В. Іщенко, О.В. Ткаченко, О.Ф. Тарануха, Н.М. Бучко, С.І. Панова творчо працювали над упровадженням програми Нова Українська школа.

У 2020 - 2021 навчальному році в школі навчалося 220 учнів.

Випускники нашої школи є відомими не лише в межах нашої ОТГ, а й далеко за її межами. Це доктор сільськогосподарських наук Г.І. Ройченко, професор військово-морського училища М.П. Петрина, адмірал Військово-морського флоту Ф.Ф. Крячок, генерал авіації В.М. Доценко, директор Сумського науково-дослідницького інституту компресоробудування І. Я. Нікітін, професор медичних наук П. Я. Шапаренко, Герой Соціалістичної праці – П.І. Воєводін. Пишається наш заклад своїм випускником, провідним конструктором АН-125, директором програми АН-132 О. Д. Хохловим.ойченко, професор військово-морчмського училища М.П. Петрина, адмірал Військово-морського фор

Ми пишаємося нашими випускниками Героями Радянського Союзу: Ройченком О.О., Просяником О.І., Гольченком М.П., Докашенком М.Г., учасниками АТО: Золотарьовим В.М., Могиленком Я.П., Коротенком О.В., Германом О.В., Лавошником В.В , Зуєнком М.М., Желтобрюхом В.О., Жариком А.М., Геренком С.В., Ткаченком В.Г., Морозовою В.В., Гуленком П. С.

Covid – 19 вніс свої корективи в навчальний процес, ми навчилися усім колективом учнів, учителів пристосовуватися до нових умов змішаного навчання. Завдяки зусиллям Людмили вікторівни, поряд із навчальним процесом було здійснено генеральний ремонт актової зали. Здійснилася мрія всіх випускників і учнів школи, було викладено плац біля школи. Почали саджати трояндові алеї.

У січні 2022 року державою було виділено  44 млн. грн. на реконструкцію внутрішніх приміщень школи. Учні та вчителі мріяли про сучасні, оновлені класи, мрії повинні були реалізуватись. Та почалася війна. Усе зупинилося.

Навчати і навчатися довелося дистанційно, під звуки сирени, часто в укриттях. Колективом була розроблена ціла низка заходів для подолання освітніх втрат, що неминуче під час дистанційного навчання в умовах війни. Це додаткові заняття, індивідуальні консультації, очні заняття на базі СНАУ, заняття на базі СумДУ з підготовки до НМТ. Таким чином колектив намагається зберегти контакт з кожним учнем.

Активно продовжується і виховний процес. Неабияку роль відіграє волонтерська діяльність усього шкільного колективу: збирали та відсилали  «Посилки добра» кожному воїну, хто є випускником  нашої школи,  жителем  селища і наразі стоїть на варті країни, заготовляли та передавали на передову овочеві салати (квашену капусту, моркву по-корейськи), виготовляли енергетичні батончики. Заготовляли  партію солінь для хлопців на фронт. Хтось приніс огірків, капусту, моркву, буряки, інші — кріп, часник, лавровий лист. Банки ми збирали усім селищем — люди зносили їх із великим серцем, також отримували пластикові  відерця від волонтерських організацій та купували  за свої кошти Усі разом (педагогічний, батьківський та учнівський колективи) збирали овочі, фрукти з усього селища та передавали нашим військовим, адже на початку війни було не достатнє їх забезпечення. Більше 300 м маскувальної сітки передали для потреб воїнів. Колектив школи брав участь в облаштуванні селищного протирадіаційного укриття. Постійно підтримуємо донатами наших захисників.

Тривала робота по облаштуванню шкільних територій: продовжували поповнювати дендропарк новим насадженнями, був закладений «Сад Перемоги» за ініціативи місцевого фермера, мецената Мисенка Ю.О.

Три довгі роки війни намагались зберегти рідну школу… І все зруйновано за одну мить.

12 березня 2025 року о 19.20 год. Все селище здригнулося від страшенного удару. Небо засвітилося. Піднявся стовп чорного диму… І центральної частини школи не стало… Уся будівля зазнала пошкоджень.

Війна змінила все... Наразі всі діти евакуйовані та  навчаються дистанційно, колектив докладає всіх зусиль, щоб освітній  процес відбувався на достатньому рівні. Педагоги для цього опановують інноваційні технології, проходять курси підвищення кваліфікації і всі свої знання та вміння намагаються передати учням.

У 2025 році у ліцеї працює 23 педагоги, навчається 151 учень.

Історія школи продовжується… У її сторінки увійдуть нові імена учнів, учителів, випускників, які закінчуватимуть Хотінський ліцей і прославлятимуть його.