9 березня – 208 річниця з дня народження Тараса Шевченка: слова видатного поета, які не втратили актуальності навіть через століття
Щовесни, коли тануть сніги
і на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Що за велетень! Титан був та й годі!
Він життя нам пророчив нове.
І ходили чутки у народі,
Що не вмер він, а й досі живе...
І він бачить усі наші справи,
Хто є друзі, а хто - вороги.
Бачить біди і злети держави,
Й додає нам і сили, й снаги...
9 березня виповнюється 208 років від дня народження національного і світового генія, поета, художника, громадського діяча - Тараса Григоровича Шевченка. І хоч минуло понад два століття від дня появи його на світ, а значущість цієї постаті та його пророчих слів не зменшилася.
Шевченкове Слово – духовний код нації, воно є шляхом до самоутвердження і духовного зростання народу, воно пробуджує почуття національної гідності та честі, шани й любові до рідної культури, мови, звичаїв.
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року у сім’ї звичайних селян-кріпаків у селі Моринці що на Черкащині.
Рано залишився сиротою. Письма навчився у дяка. У 14 років його взяли “козачком” до двору поміщика П. Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім – до Петербурга.
У 1832 р. Шевченка віддали “у науку” до художника В.Ширяєва. У 1838 році за підтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.
Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій “Кобзар”, у 1845 році – героїчно-романтична поема “Гайдамаки”.
В 1843-1845 роках він написав цикл поезій “Три літа” (центральним твором якого є “Сон”), поему “Кавказ”, послання “І мертвим і живим…”, поезії “Чигирине, Чигирине”, “Великий льох”, “Стоїть в селі Суботові” та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув’язнення писав вірші, які згодом об’єднав у цикл”В казематі”.
У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті “Музикант”, “Художник”, “Нещасний”, “Капітанша”, “Близнята”. Останніми прозовими творами Шевченка є повість “Прогулянка з задоволенням і не без моралі” (1856-1858) та щоденникові записи “Журнал”.
В Україні у 1858 році Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Шевченка цього періоду опубліковано в журналі “Основа” та альманасі “Хата”.
У 1857 році зусиллями друзів Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга.
У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов’язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Шевченка 10 березня 1861 року.
Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
Ім’я українця Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені чи не на всі мови світу, його ім’ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.
Видатний поет став символом боротьби за свободу та незалежність не одного покоління українців. І сьогодні, у XXI столітті, коли російські загарбники вчергове намагаються знищити Україну, слова Шевченка додають сил для протистояння.
Цитати Тараса Шевченка, які досі продовжують бути актуальними.
Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть
І на оновленій землі врага не буде, супостата, буде син, і буде мати, і будуть люде на землі
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люди, роблять лихо з вами
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте. І вражою злою кров’ю волю окропіте
Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
